Темний український хорор-панк від NaVii.
Легенда про прокляту яму, де вІ́дьми шепочуть у темряві, кличуть до себе й мелють душі тих, хто наважився підійти надто близько.
Це не просто музика — це містичний шепіт ночі, що оживає під шкірою.
Поринай у морок.
Але пам’ятай — не всі повертаються…
Куплет 1:
За селом — чорна западина,
Мох, полин і земля холодна.
Кажуть — там палили вІ́дьми,
що сміялись людям в очі й святе хулили.
Крик на ніч, і дим до небес,
Сіль на порох і навколо хрест.
Та вона згоріла — і не вмерла,
земля здригнулась, мов прокляла.
І хто стане біля тої ями —
впустить душу, втратить назавжди.
Приспів:
Яма відьми! Тягне в нічний морок,
шкірить землю, шепоче хворо!
Доторкнись — і кров застигне,
подивись — і тінь повисне!
Яма відьми! Зло дихає з нутра,
чорні пальці тягнуться з багна!
Раз ступив — назад нема,
там відьми мелють серце в прах!
Куплет 2:
Дід казав: “Не ходи туди, синку,
там земля пам’ятає відьми здавна.”
Парубок сміявсь, не вірив словам,
впав у мох — і став їх сном.
Не кричав — бо рот затих,
тіло впало, лиш вітер стиг.
І відтоді в темноті
чутно голос: “Йди…”
Приспів:
Яма відьми! Темний древній шрам,
витягає душі в чорний храм!
Кістки хрустять у темному нутрі,
і голоси шепочуть з-під землі:
відьми! відьми! відьми!
Не люди — буря, зло, і лісова кров!
Рот твій згас — і ти вже тінь,
бо відьми полюють кожну синь.
Брідж:
Не дивись вниз…
Не клич ім’я…
Не чіпай землю…
Вона дихає…
Вона чекає…
ВІДЬМИ ЙДУУУУТЬ!!!
Куплет 3:
Кажуть, що ніч — їх корона і трон,
що кожен крик — їх молитва й сон.
Не рятує хрест і віра,
бо вІ́дьми сміються з людського жиру.
Жінка там шукала брата,
знайшла слід і тихий плач…
Та у ямі щось прошептало:
“Ми прийшли, тепер ти наша…”
Яма відьми! Хапає, кличе, рве!
Там вмирають ті, хто ще жив…
ВІДЬМИИИИ!!!