ЧОРНА ВЕЖА

ІНТРО:

У сні заплутався, мов у петлі,

вітер мене розриває в імлі.

Вежа зі сну шепоче ім’я —

кличе туди, де починається пітьма.

КУПЛЕТ 1:

Йду крізь туман, де мовчать ліхтарі,

ніби самотній у власній норі.

Вежа чорніє за крок від межі —

наче чекає на кроки чужі.

Камінь холодний вдихає мій страх,

відлунює кожен крок у степах.

Я відчуваю її крізь стінУ —

наче вона манить мою душу в глибину.

ПРИСПІВ:

Чорна Вежа — горить у мені!

Рве мою волю на чорні краї!

Я не тікаю — я не падаю вниз,

темрява рушиться, чує мій крик!

Чорна Вежа — повзе по мені,

ріже мій голос у темній стіні.

Я не стихаю — я вибухаю,

ніч від мого крику назад відступає!

КУПЛЕТ 2:

Я у вежу зайшов — і світ занімів.

Крок мій по каменю раптом застиг.

Повітря холодне стискає плече,

наче під шкірою щось дихає ще.

Повітря стихає — і тінь виходить з-під ніг,

робить крок уперед, ніби це вже не мій слід.

А далі темне провалля, що дихає злом,

і чорна імла обступає мене кругом.

БРІДЖ:

Чорне провалля мовчить — але я

бачу у тіні обличчя батька свого.

Мати мовчала усе моє життя —

хто він насправді і звідки те зло.

Його тінь підіймається з дна —

наче говорить: “Ти — продовження мого ім’я”.

Вежа замо́вкла, але я його упізнав —

те, що давно шукав, і у собі відчував.

ПРИСПІВ:

Чорна Вежа — горить у мені!

Рве мою волю на чорні краї!

Я не тікаю — я не падаю вниз,

темрява рушиться, чує мій крик!

Чорна Вежа — повзе по мені,

ріже мій голос у темній стіні.

Я не стихаю — я вибухаю,

ніч від мого крику назад відступає!

МОНOЛОГ БАТЬКА:

Ти — моя кров, мій останній нащадок.

Ти прийшов сюди, щоб забрати свій спадок.

Я кликав тебе через сни й тишину,

бо ти єдиний, хто продовжить справу мою.

Стань тим, ким ти народився —

не бійся темряви, вона в твоєму корені жила.

Лишись у цій вежі — вона твоя.

Сядь на трон, що чекав на тебе щодня.

Світ за стінами тоне у війні —

а ти належиш темряві, що живе в глибині.

ВІДПОВІДЬ СИНА:

Я не твій спадок і не твоя пітьма.

Я не сидітиму там, де вмирає життя.

Ти дав мені кров, але вибір — не мій:

я залишусь людиною, навіть якщо в мені темрява жива.

ФІНАЛЬНИЙ КУПЛЕТ:

Я відійшов від тьми, піднявшись з її глибини.

Повітря повернулося — наче ожив я з війни.

Крок за поріг — і холод спадав,

але відчув шепіт темноти.

ФІНАЛЬНИЙ ПРИСПІВ:

Чорна Вежа — горить у мені!

Рве мою волю на чорні краї!

Я не тікаю — я не падаю вниз,

темрява рушиться, чує мій крик!

Чорна Вежа — повзе по мені,

ріже мій голос у темній стіні.

Я не стихаю — я вибухаю,

ніч від мого крику назад відступає!

ВЕЖА ЗНОВУ СНИТЬСЯ МЕНІ