Похмурий український панк-рок із фолк-мотивами.
У болоті біля села жили потвори — свинособаки. Вони вийшли, щоб палити хати й красти життя, але селяни піднялися на захист своєї землі.
Ця пісня — алегорія боротьби зі злом, яке завжди тоне у власному багні.
(Передісторія):
Біля села — вічне багно,
В темному млі народилось воно.
Там у болоті жили вороги —
Свинособаки, потвори й жлоби.
Хрюкіт і гавкіт в тумані звучав,
Смердючий гурт пожирав і кричав.
Та знали всі: хто із трясовини,
Назад потоне — і вже назавжди!
Куплет 1:
З болота встає чорна пітьма,
Свинособаки повзуть із багна.
Очі горять, ікла в крові,
Село палає, крики живі.
Приспів:
Свинособаки — хрюкіт, війна,
Гавкіт і писк — чужа темнота.
Ми не впадем, ми не раби,
Ви втопитесь у власнім багні!
Куплет 2:
Селяни встали — вогонь у руках,
Вила й сокири блищать у рядах.
Крик розлітається в темну зорю:
«За рідну землю ми вас роздерем!»
Приспів:
Свинособаки — хрюкіт, війна,
Гавкіт і писк — чужа темнота.
Ми не впадем, ми не раби,
Ви втопитесь у власнім багні!
Брідж:
Гуркіт і грім, темрява втікá,
Свинособаки горять у полях.
Залишать гній і попіл страшний,
Та ми живі — і світ молодий!
Приспів:
Свинособаки — хрюкіт, війна,
Гавкіт і писк — чужа темнота.
Ми не впадем, ми не раби,
Ви втопитесь у власнім багні!