ПІП ВУРДАЛАК

Куплет 1:

На узліссі стоїть церква стара,

Без дзвону, без віри, без добра.

Кажуть люди — як місяць уповні,

Там чути плач і тінь у вікні.

Колись там служив отець Петро,

Гріхи прощав, збирав серебро.

Та в ніч одну, під грім і шквал,

Його душу демон забрав!

Приспів:

Хей-хо! У храмі — не спів, а крик!

Піп вурдалак там править ніч!

Хей-хо! Не ходи до сповіді, брат,

Бо кров із душі він висисає вмить!

Куплет 2:

Дівчина йшла серед гаю густого,

Свічку несла — шукала Бога.

“Простіть гріхи, отче мій,

Я кохала не тих, не святих...”

З темряви вийшов лик блідий,

Очі, як жар, погляд зміїний.

“Я дам тобі прощення й спасіння, —

Лише ковток... твого терпіння.”

Приспів:

Хей-хо! У храмі — не спів, а крик!

Піп вурдалак сміється в ніч!

Хей-хо! Його сповідь — це страх,

Де замість благодаті — кров і прах!

Куплет 3:

Вранці тиша, лише туман,

На дверях — хрест, у крові знак.

Кажуть люди, як вітер реве —

Чути “Отче наш” із могил святе.

Ті, хто заходив — не вертавсь,

Тінь по вікнах все ще блукає.

І досі ніччю над лісом десь

Світиться хрест — червоний, як гріх.

Приспів:

Хей-хо! У храмі — не спів, а крик!

Піп вурдалак сміється в ніч!

Хей-хо! Його сповідь — це страх,

Де замість благодаті — кров і прах!

Фінал:

Не кожен, хто носить рясу — святий,

Не кожен, хто молиться — чистий.

Бо навіть у Божому домі іноді

Живе той, хто п’є за життя твоє...

Піп вурдалак чекає тебе на сповідь.