ПОТЕРЧА

Куплет 1:

У ніч глуху подорожній йшов дорогою пустою,

місток хитався в темряві над чорною водою.

Та раптом з-під мосту, крізь шепіт води,

Почувся плач дитячий: «мамо… прийди…»

Куплет 2:

Я зупинився, прислухався — і знов той тонкий крик,

неначе хтось маленький там ховався між глиб.

Я глянув під місток — туман повз по воді,

і знов прозвучало тихо: «мамо… прийди…»

Спустився ближче до краю — холодний вітер засвистів,

а плач ставав усе гучніший, зливався в дикий спів.

Та раптом з темних хвиль щось біле піднялось,

і серце в грудях різко, мов камінь, обірвалось.

ПРИСПІВ:

Потерча — мертве дитя, плаче з води,

шепоче голосочком: «мамо, прийди…»

Я обернувся — здійнялася пітьма,

Потерча мене тягне до дна.

Куплет 3:

Потерча вчепилось за ногу, тягнуло в темну глибину,

а плач його дитячий різав ніч — мов крик, що рве тишу одну.

Холодні пальці схопились за плащ,

сили упали — я майже пропав…

Я в розпачі рвонувся, схопив корінь край води,

земля під пальцями тремтіла, та корінь дав снаги.

Я видерся на берег, відпав від того дна,

а плач вмить стих під мостом — немов і не було дитя.

БРІДЖ:

Я видерся на берег, ледве дихав від імли,

лежав, тремтів від холоду й води чужої тьми.

Та знизу, з-під місточка, почулось в тишині:

«Наступного разу, смертний… ти не втечеш від мене…»

ФІНАЛЬНИЙ ПРИСПІВ:

Потерча — мертве дитя, плаче з води,

шепо́че голосочком: «мамо, прийди…»

Я обернувся — здійнялася пітьма,

Потерча мене тягне до дна!

Потерча — мертве дитя, кличе вночі,

його холодні руки тягнуться малі…

Я рвуся з темряви — не зловить глубина,

та плач усе нагадує: там є чиєсь дитя…