КРИК МОРОКИ

Інтро:

Кажуть, у старому лісі біля Смерекової гори живе Морока —

дух нічного страху. Вона краде голос тих, хто мовчить.

Але одного разу туди пішов хлопець із села —

і прокричав так, що її тінь розсипалась попелом...

Куплет 1 :

Я йшов туди, де навіть вовки не вийдуть,

Де вітер рве гілля, і душі виють.

Село шептало: “Не руш уночі —

Бо Морока спить у чорній ріці.”

В руках — гітара, в серці — гнів,

Мені набрид той вічний спів,

Про страх, про смерть, про темну ніч —

Я йду кричати, щоб зірвати піч!

Приспів:

Крик Мороки — вогонь у мені,

Я рву цей морок, я не в тіні!

Крик Мороки — це бій без меж,

Я живий, поки голос є!

Куплет 2:

Вона стояла — бліда, мов сніг,

В косах — ніч, у очах — мій гріх.

Сміється: “Ти теж із мертвих, панку?

Ти ж спиш сто років у власнім танку.”

Я плюнув у тінь, розбив свій страх,

І крикнув: “Я не твій раб!”

Вона взяла мій голос у руки,

Та я співом розірвав ці луки!

Приспів:

Крик Мороки — пекельний спів,

Гримить у венах, як тисяч грім!

Крик Мороки — не плач, а бій,

Бо навіть демон боїться живих!

Брідж:

“Ти крикнув — тепер мовчи,

Бо кожен звук — це твій кінець.”

Я співаю крізь біль і дим,

Кров і пот — мій хрест і грім.

Я бачу, як Морока тоне в пітьмі —

Бо її крик глушить мій!

Фінал:

На Смерековій горі тепер тиша,

Тільки вітер слова колише:

> “Хто кричить — той ще живий,

Хто мовчить — той уже з нею, під млином старим.”