Темна українська панк-рок балада, натхненна народною казкою.
Бідний коваль перехитрює чорта, не силою — а розумом.
Глечик золота, пастки з лави й груші, калитка та вода —
історія про те, як людина може зберегти душу, навіть стоячи перед злом.
NaVii — це фольклор, темрява й спротив.
Тут коваль не герой легенд — він живий.
І він кує свій шлях сам.
Інтро:
Жив був собі коваль —
Спав на холоднім залізі.
Обценьки — йому ковдра,
Ковадло — ліжко в тісноті.
Снив він про золото й славу —
Снив про теплу хату й тишу,
Снив, щоб рік без голоду
І щоб чорт забув дорогу.
Куплет 1:
Я спав на ковадлі — без даху й тепла,
Обценьки — ковдра, а ніч — як смола́.
У горні лише попіл і страх,
А в серці — голод і чорний шлях.
Прийшов він тихо, без тіні й слів,
Запах сірки і гнилий мотив.
Каже: «Продай душу — і будеш пан»,
Я усміхнувся: «Бо мав я план».
Приспів:
Глечик повний — душа в боргу,
Рік минає — я ще живу.
Ти думаєш, чорт, що я слабкий,
Та коваль кує не тільки клинки!
Глечик повний — вогонь в очах,
Ти прийдеш — а я зроблю крок назад.
Ти хотів мене взяти живцем —
Та сам упав у мій капкан!
Куплет 2:
Сів чорт на лаву — і злипла спина,
Глина тріщить, хата ледве стоїть.
Жінка кричить, страх по стінах біжить,
А я сміюся — ще рік можу жить.
Минув іще один рік,
Знов став чорт на мій поріг.
Думав — час прийшов його,
Та він не знав, що буде знов.
Потім груша — пастка зла,
Листя вниз, гілля тріщить.
Чорт виє, кляне цей світ,
А я мовчу — мій час біжить.
Приспів:
Глечик повний — душа в боргу,
Рік минає — я ще живу.
Ти думаєш, чорт, що я раб,
Та я коваль — я сам собі кат!
Глечик повний — місяць мов ніж,
Ти прийшов — але вже не візьмеш.
Ти хотів мене тягти в пітьму —
А я втопив тебе у воду!
Брідж:
Місяць світить, гребля мовчить,
Тінь за спиною — але не моя.
«Хто з тобою?» — питає страх,
«То мій брат», — кажу без вагань.
«Сховай мене!» — «Лізь сюди».
Калитка — вузол — і в воду лети.
Ти душу хоті́в забрать —
А сам пішов на дно мовчать.
Фінал:
Глечик повний — та я не раб,
Я душу не продав — я чорта переграв.
Не той програє, хто бідний був,
А той, хто хитрість недооцінив!
Глечик повний — але й без нього
Я жив би далі, бо в мені дорога.
Чорт потонув — а я ще тут,
Коваль живе. І залізо кує.