Епічний панк-рок трек від NaVii, присвячений слов’янському богу Сонця — Дажбогові.
Вогняна колісниця, меч Сварога, морок, що падає, і нащадки вогню, які не дозволяють світлу згаснути.
Пісня про силу, памʼять і повернення світла.
ІНТРО:
Сонце щезло. Морок ліг на землю.
Люди шепотіли: «Світ забрали…»
Та в небі гримнув молот Сварога, і пролунав голос:
ДАЖБОГ…
КУПЛЕТ 1:
тьма впала на землю, мов чорний лід,
і навіть боги почули, як холоне світ.
Ті'ні схопили світло — сонце щезло з-під віт,
люди блукали в холоді, не бачили свій слід.
Старці казали: «Прийде ніч без кінця»,
коли вкриє землю безсонячна плита.
Та Сварог підняв свій молот — Іскри злетіли згори:
«Йди, синку, час повертати світло з імли!»
По'лум’я б’є із небесних ковальських брам,
Сварог кує меч божий, кидає вогонь нам.
Вогняні коні іржуть, б’ють чорну ніч по швам,
На золотій колісниці Дажбог проривається крізь храм.
ПРИСПІВ:
ДАЖБОГ! — ми онуки його вогнів!
ДАЖБОГ! — крізь бурю і сніг!
Поки сонце йде за нами на крок —
Нас не зламає ніколи ніхто!
КУПЛЕТ 2:
Темнії духи тремтять, бо чують гуркіт колІс,
Дажбог летить над землею, розрізає нічний карниз.
Щит золотавий світиться — мов другий світанок,
І кожен удар його світла — мов грізний спалах.
Жива торкається плеча: «Поверни тепло!»
Їх молодильні яблука світяться, мов скло.
Вона шепоче: «Ти вічний — веди нас крізь пітьму…»
І Дажбог рубає морок, мов шлях крізь зиму.
Вогняні ключі звучать у його руках,
І зима відступає в тремтячих снігах.
Дажбог відмикає лІто, крізь бурі і грім втіка,
І тепле сонячне серце у світі знов ожива.
ПРИСПІВ:
ДАЖБОГ! — ми онуки його вогнів!
ДАЖБОГ! — крізь бурю і сніг!
Поки сонце йде за нами на крок —
Нас не зламає ніколи ніхто!
БРІДЖ:
Коли тінь остання дерлась і ковтала наш світ,
Дажбог підняв свій щит — і ніч відступила вмить.
«Сонце у вас, у грудях — воно не вмре ніколи».
І світла вибух змив тьму з кожної долі.
МИ — покоління ранків,
онуки його висоти.
МИ — ті, хто пам’ять в крові береже, і в серцях —
вогонь, що веде крізь світи.
ПРИСПІВ:
ДАЖБОГ! — ми онуки його вогнів!
ДАЖБОГ! — крізь бурю і сніг!
Сонце встає, і морок відходь —
Цей світ живе, бо з нами наш бог!
ДАЖБОГ! — іскра в серцях горить!
ДАЖБОГ! — нам завжди світить!
Поки ми йдем — сонце в крові,
І наш Дажбог не дасть впасти землі!