Епічна панк-рок легенда від NaVii.
Перу́н — бог грому, що прокидається, коли люди забувають богів і зраджують землю.
Це історія про грім, вогонь і пробудження віри у серцях.
ІНТРО:
Колись, коли люди жили з землею в злагоді,
вони славили богів і тримали слово.
Та серця охололи, і молитви стихли.
І тоді прокинувся грім.
Бо хто забув Перуна —
того згадає небо.
КУПЛЕТ 1:
У горах темніє, мов тінь забуття,
Село заснуло — забуло життя.
Забуло богів, що тримали грім,
І тиша впала на світ старий.
ПРИСПІВ:
Гнів Перуна — в небі гримить!
Блискавка б’є, аж земля горить!
Не втекти, не сховатись нікому —
Гнів Перуна йде по світу грому!
КУПЛЕТ 2:
Річка кипить, ліс повен вогнів,
Страх і молитви змішались у спів.
Вогонь у долонях, як клятва стара —
Перун повернувся, щоб встала гора!
ПРИСПІВ:
Гнів Перуна — в небі гримить!
Блискавка б’є, аж земля горить!
Не втекти, не сховатись нікому —
Гнів Перуна йде по світу грому!
КУПЛЕТ 3:
І вийшли старі на поріг у ночі,
У небі — Перун, а під серцем — мечі.
Сльоза і молитва, вогонь і страх —
Відроджується віра у людських серцях!
ПРИСПІВ:
Гнів Перуна — в небі гримить!
Блискавка б’є, аж земля горить!
Не втекти, не сховатись нікому —
Гнів Перуна йде по світу грому!
БРІДЖ:
І з попелу виросте знов трава,
І з вітром повернеться давня хвала.
Перун не злий — він хранитель меж,
Щоб світ не згорів у жадобі й брехні.
ФІНАЛ:
І коли в небі грім загримить —
згадай його ім’я.
Бо Перун — не кара,
Перун — це світло,
що тримає наші серця вогнем.
“Гнів Перуна…”