ЯРИЛО

Куплет 1

Застигло все.

Світ вкрила чорна крига,

Мовчала земля, наче спалена книга.

Марена тримала ключі від дверей,

Забули про світло Очі людей.

Але десь у надрах, де пульс ще тремтів,

Почувся стукіт далеких світів.

Це він! Золотими копитами б’є,

Він власний порядок із хаосу в’є!

Куплет 2

Він вирвався з темряви, дикий і босий,

У білій сорочці, заплутані коси.

В руках не кадило, а череп і жито —

Бо смерть мусить вмерти, щоб знову ожити!

Він глянув на ліс — і прокинувся звір,

Він крикнув у небо — і луснув ефір.

Це битва за соки, за кожен росток,

Це вічний розгін і затятий ривок!

Приспів

Ярило! — Пробився крізь панцир зими!

Ярило! — Вертає нас з царства пітьми!

Він скаче по колу, він палить мости,

Щоб дати нам силу крізь камінь рости!

Ярило! — Сонце вирує в полях!

Ярило! — Шалена весна на устах!

Куплет 3

Історія пишеться потом і кров’ю,

Він землю засіяв своєю любов’ю.

Але то не ніжність, то люта жага,

Від якої тікає холодна пурга.

Корона із хмелю, в очах — блискавки,

Він рве на куски застарілі віки.

Хто спав — той прокинувся, хто мерз — той згорів,

Він бог молодих і шалених голів!

Бридж

Стіни тріщать!

Лід вибухає!

Хто йде по полях?

Хто смерть проганяє?

Він не питає дозволу в долі,

Він — дух неприборканої волі!

Фінал

Зелений вихор!

Сонце в зеніті!

Ми більше не будемо в темряві жити!

Ярило прийшов!

Вдарив по струнах!

Весна закипає в наших лакунах!

Ярило!

Ярило!

ГЕЙ!