Помста звіра

Куплет 1

Під ногами тріщало гіля сухе.

Мисливець розставляв капкан і сільце.

Звіра вполювати завдання було,

Щоб зміг нагодувати він своє село.

Мисливець добре знав тут усі кущі,

Полювати він ходив і в день, і в ночі.

Та вечора одного зустрів він щось,

За що розплачуватись всім селом довелось.

Куплет 2

Звір в капкані його, немов помирав.

Свою зброю з плеча швидко він зняв.

Вистрілив двічі — роздався вий.

Підійшов він ближче — капкан пустий.

Мисливець налякався, що ж йому робити?

Поранений звір приходитиме мстити.

Приспів

І тільки ніч темна настане —

Все живе ховається скоріш,

І життя немов квітка в’яне —

Помста звіра — все пожирає.

І страшний вий лунає,

Страх сковує серця,

Сьогодні звір когось впіймає —

Помста звіра — не знає кінця.

Куплет 3

Мисливець сидів в домі за своїм столом,

А червоні хижі очі кружляли за селом.

Звір приходив по людей в те село щоночі,

Видавали лиш його криваві злісні очі.

Собі кожного разу мисливець говорив:

«Ну що ж таке ти, старий, натворив?

Я ж пробудив ось це дике зло —

Так далі тривати більше не могло».

Куплет 4

Мисливець з дому вийшов і в ліс попрямував.

Що йому робити — він вже точно знав.

Сам ногою наступив у власний він капкан.

Тіло звіру він віддасть — такий у нього план.

Глухий крик мисливця лісом прокотивсь.

На цьому все скінчилось — звір йому помстивсь.

Приспів

І тільки ніч темна настане —

Все живе ховається скоріш,

І життя немов квітка в’яне —

Помста звіра — все пожирає.

І страшний вий лунає,

Страх сковує серця,

Сьогодні звір когось впіймає —

Помста звіра — не знає кінця.