Головна Міфи та легенди Музика Відео Новини Про нас
Трек • 2026-03-06

Перевертень

👁 19 переглядів

На краю старого села жив самотній хлопець. Люди вважали його диваком і сміялися з нього… але ніхто не знав правди.

Щоночі, коли на небі сходив повний місяць, він тікав у ліс — подалі від людей. Там, у глибокій печері, він замикав себе в кайдани, щоб нікому не нашкодити. Але одного разу селяни вирішили пожартувати над ним і замкнули його в будинку…

«Перевертень» — це темна історія про страх, жорстокість натовпу і жертву, яку людина готова принести, щоб врятувати інших.

🎧 Проєкт: NaVii

🖋️ Слова: Darknaz

🎬 Кліп створено засобами штучного інтелекту (AI)

Темний український стиль:

Dark Folk • Gothic Rock • Ukrainian Dark Music

Текст пісні

Куплет 1

На краю села де ліс шумить старий,

Жив собі хлопчина, самотній, молодий.

тихий, дивакуватий, не знав він розваг,

Та був один у нього, лякаючий факт.

Лиш повня сіра в небі розілється,

З хати він тікає, серце шалено б’ється.

Біжить у ліс в густу темноту,

І тінь ховається в нічну пустоту.

Куплет 2

Сміялись у спину, божевільний дивак,

Слова його ранили, та не подав він знак.

Був натовп селян, жорстоким і злим,

Свій жарт учинити хотіли над ним.

Сьогодні ти друже не підеш у ліс,

Побачим як з дому ти висунеш ніс.

Замкнули всі двері, забили вікно,

Чекали фіналу немов у кіно.

Приспів

Місяць повний — його вічний кат,

Він біг від людей, не хотів він втрат.

Він ніс свій проклятий, дикий секрет,

Знав тільки місяць зла силует.

Куплет 3

Лиш місяць свій промінь на землю пускав,

Крізь сльози пробився звірячий оскал.

Він бився у двері, благав — відчиніть,

Я мушу іти, бо настане ця мить.

Та регіт за стінами тільки зростав,

Поки голос хлопчини кричати не став.

Хруст кісток, дикий крик — настає тишина,

В його очах все людське повільно згаса.

Приспів

Місяць повний — його вічний кат,

Він біг від людей, не хотів він втрат.

Він ніс свій проклятий, дикий секрет,

Знав тільки місяць зла силует.

Куплет 4

Ті хто сміялись, пізнали свій жах,

Застигла усмішка на мертвих устах.

Лежить серед тіл він, знов хлопцем стає,

І пам’ять страшна його душу гризе.

Ніхто ж бо не знав, чому в ліс він тікав,

Чому в чорну ніч спокою шукав.

Він біг до печери, що в серці лісів,

Тільки там заховати свій гнів він зумів.

Бридж

Там на одинці себе він кував,

В залізні кайдани себе замикав.

Крізь муки ішов, біль терпів,

Хотів всіх врятувати, але не зумів.

Приспів

Місяць повний — його вічний кат,

Він біг від людей, не хотів він втрат.

Він ніс свій проклятий, дикий секрет,

Знав тільки місяць зла силует.