Мертва сіль

Куплет 1

Сім років я бачив лише спини волів,

Я пив тільки пил і не чув жодних слів.

Моя мажа скрипіла: «Покинь, поверни»,

Та я прагнув золота, а не вовни та стіни.

На сьомому полі, на самому краю,

Я зустрів того пана в нічну пору.

Він сидів на коні, що чорніший за вУгіль,

І сказав: «Твої воли — це просто твій біль».

Куплет 2

«Віддай мені волІв, віддай цей повільний крок,

Я дам тобі звіра, що скоротить твій строк.

Долетиш до порога, заки зійде зоря,

Будеш паном у домі, не знайдеш горя».

Я глянув на волІв — вони плакали мовчки,

Але жадібність билася в моїй сорочці.

Я вдарив по руках. Я скікнув у сідло.

І в ту саму мить моє сонце лягло.

Приспів

Гей, мій чорний коню, неси мене в ніч,

Згори за спиною, степова моя січ!

Кінь забрав мій час, кінь згубив мій рід,

Замість рідної хати — лише мертвої солі слід.

Я хотів швидше, я хотів без зусиль —

Тепер я лише вітер, що гонить цей пил.

Куплет 3

Копита б’ють землю — летять не іскри, а дні,

Я бачу в тумані обличчя в вогні.

Промайнули роки, пролетіли віки,

Поки я тримав ці залізні вуздечки.

Ось мій хутір, ось верба, ось старий тин,

Та замість весілля — тільки бур'ян і полин.

Я зійшов на землю — і розсипався в прах,

Бо кінь привіз мене у мій власний страх.

Бридж

Воли йшли вічність — я вибрав мить!

Тепер моя душа в цьому полі горить!

Не вір чужаку! Не міняй свій шлях!

Бо швидкість — це смерть у цих диких степах!

Гей! Гей! Гей!

Приспів

Гей, мій чорний коню, неси мене в ніч,

Згори за спиною, степова моя січ!

Кінь забрав мій час, кінь згубив мій рід,

Замість рідної хати — лише мертвої солі слід.

Тільки пил...

Тільки сіль...

Тільки вічність...