Грім над горами. Крила у небі. Давня легенда оживає серед попелу, сталі й бурі.
«Магура» — dark gothic punk rock трек про крилату діву грози, доньку Перуна, воїнів честі, чашу між смертю й життям та тих, хто йде крізь морок до кінця.
Слов’янська міфологія, грім, бій, попіл і легенда, що не зникає навіть у наші дні.
Куплет 1
Грім над горами — знак Перуна!
Ніч розкололась — зійшла вона.
Магура в хмарах, крила шумлять,
Очі від блискавок темно горять —
Діва грози.
Поле із попелу, сталь і кров,
Воїн до бою вертається знов.
Хто перед громом схилить чоло?
Ворогу жити вже не дано!
Ми не впадем!
Куплет 2
Списи горять у заграві вогню,
Кінь рве повіддя у дикім строю.
Там, де ламались щити серед диму,
Крила Магури здіймались над боєм.
Чаша золота — між смертю й життям,
Тільки хоробрим відкрита дорога.
Хмарна володарка давнього грому,
Перунова кров, непокірна й сувора.
Приспів
Магура! Магура!
Грім твоїх крил над полями гримить!
Магура! Магура!
Темряву буря твоя розітне вмить!
Сталь у долонях,
Лють у серцях,
Нас не здолають ні полум’я, ні страх!
Коли світ потоне
У попелі днів —
Твоє ім’я буде жити в мені!
Куплет 3
Стогін затих — битва скінчилася,
Тільки вороннЯ над полем кружляє.
Діва Магура над воїном схилилась,
Давнє закляття над ним промовляє.
Піднесла чашу до зблідлих його вуст,
Дух підіймався крізь морок і жалі.
Тих, хто не продав ні честі, ні імені,
Веде крізь грозу за межу печалі.
Куплет 4
Віки минали — та грім не замовк,
Коли на рідну землю йшов ворог.
Знову у небі крила зійшлись —
Магура кличе крізь попіл і морок.
Сорок сьома йде крізь дим і залізо,
Грім у очах і відлуння в серцях.
Там, де найтемніше — крила розкрились,
Ім’я Магури — у хриплих голосах.
Приспів
Магура! Магура!
Грім твоїх крил над полями гримить!
Магура! Магура!
Темряву буря твоя розітне вмить!
Сталь у долонях,
Лють у серцях,
Нас не здолають ні полум’я, ні страх!
Коли світ потоне
У попелі днів —
Твоє ім’я буде жити в мені!
Грім над Карпатами…
Шелест крил у темноті…
Магура…
Сорок сьома йде за тобою…