Бабай

Куплет 1

У кутку хатини, де згасає вогонь,

Де малий не слухає теплих долонь,

Зачиняться двері, затихне весь дім,

І ніч розіллється туманом густим.

Він довго чекав на цей прадавній час,

Коли у хатині вогник погас.

Він вийде із темряви, вийде з нічого,

І вкриє пилюкою кожну дорогу.

Куплет 2

Він крокує тихо крізь чорний бур'ян,

За плечима горб, у руках — туман.

Він не має обличчя, він витканий з мли,

Його очі холодні, мов лід, зацвіли.

Він шарудить стріхою, крутить засов,

Він чує, як стигне у жилах кров.

Шорсткий його плащ і старий коцюбок,

Він робить до ліжка останній свій крок.

Приспів

Бабай! Хазяїн темних доріг!

Бабай! Приходить крізь морок і сніг!

Він забере твій голос і сміх,

І заховає в прадавній млі!

Його мішОк глибокий, як ніч,

Тільки не клич… тільки не клич…

Хей-хо! Гаси вогонь!

Хей-хо! Не йди в полон!

Куплет 3

Хлопчик сховався під ковдру стару,

Але чує, як пальці шкребуть по перу.

Рипить половиця, зблиснули лахи,

Кістлява рука підіймається з праху.

Бабай розгортає свій чорний мішок,

До шиї дитини лишився вершок.

Але хлопчик згадав, що казала сім’я,

І вголос покликав прадавнє ім'я!

Бридж

«Цур тобі, Пек! Пропади, відступи!» —

Закричав малюк серед тої біди.

Засяяв за пазухою хрестик старий,

І спалахнув захистом кут бойовий!

Бабай відсахнувся, завили вітри,

Мішок його чорний упав догори!

Приспів

Бабай! Зникай у прадавню пітьму!

Бабай! Не скориш ти більше дитину!

Старі обереги проженуть твій слід,

А ранок спалить цей морок і лід!

Твій чорний мішок пожирає ніч,

Та більше не чутно твій клич!

Хей-хо! Гори, вогонь!

Хей-хо! Прогнано сон!

Outro

Втік Бабай! Злякався слів!

Зник у пітьмі прадавніх лісів!

Дитина жива! Прогнано зло!

Сонце встає над рідним селом!

Цур тобі, Пек! Бабай, прощавай!